Євген Труханов: “Моя історія волонтерства почалася з банального бажання допомогти”
Спортивний редактор азарт-тех компанії Favbet Євген Труханов – відомий волонтер. Сума, акумульована ним на допомогу українським військовим – це сотні тисяч гривень. До 24 лютого Євген, як і більшість фавбетівців, захоплювався спортом, шаленів від футболу, бігу, командних активностей. Потім довелося різко змінити критерії уподобань. Пропонуємо вам невелике інтерв’ю з волонтером.
Чому ти вирішив волонтерити?
Особисто у мене не було якогось свідомого рішення волонтерити. Було просто бажання хоч якось допомогти. І коли шок перших днів війни трохи пройшов, то цілодобове гортання стрічки новин у соцмережах і телеграм-каналах вдалося направити у корисне русло.
З чого почався твій шлях у волонтерстві?
В сторіз друзів я натикався на пости із запитами про допомогу та переліки конкретних речей. І спочатку здавалося, що єдина можливість допомогти – перевести людям гроші на картку. Але потім до мене звернувся однокласник, який служить у 110-й бригаді артилерійської розвідки (БУАР) і вони потребували дронів. Я знайшов у Польщі, де купити і опублікував пост у соцмережах з проханням допомогти фінансово у зборах.
Це ті речі (див на фото), які купувалися завдяки неймовірній єдності українців. Завдяки тим, хто відгукнувся на мої пости і запити про допомогу. Окрема подяка колегам з роботи.
Розкажи історію, яка найбільше запам’яталася під час волонтерства?
Мені повідомили, що є машина швидкої допомоги, яку пригнали з Італії, але, з якихось причин, людина-замовник відмовилася. І якщо комусь потрібна, то хлопці готові віддати по собівартості. Майже за годину після публікації в інстаграм, знайшлися люди з 30-ї бригади, які якраз збирали кошти й шукали на “передок” швидку.
Яку пораду можеш дати волонтерам?
Єдине, що хочу сказати – не здавайтеся. Навіть коли щось здається неможливим. Вірте в себе, як вірите в ЗСУ. Бо ці хлопці також дуже вірять у волонтерів і неймовірно вдячні за допомогу. Так само, як і ми їм за те, що вони боронять нашу Батьківщину.
Який був найскладніший кейс?
Найскладніше – усвідомлювати те, що від тебе залежать життя людей. Хлопці, які боронять Україну від ворога, дають тобі перелік необхідних речей, ти рахуєш і розумієш, що тобі потрібно, наприклад, 100 тис грн. І кожного дня, поки триває збір, ти думаєш як би скоріше зібрати, купити все і відправити. Бо хлопці сподіваються і чекають.
Чи плануєш ти і надалі займатися волонтерством?
Я буду допомагати стільки, скільки це буде потрібно. До самої пепремоги! А ми обов’язково переможемо і все буде Україна!
