Антон Кучухідзе: «Про Нідерланди – чому жорстке регулювання б’є по легальному гемблінгу важче, ніж по нелегалам»
Коли уряд Нідерландів у 2025–2026 підняв податок на азартні ігри з 30,5% до 37,8%, розрахунок був простим: вища ставка — більше грошей у бюджеті. Спільний моніторинговий звіт Міністерства фінансів і місцевого регулятора Kansspelautoriteit, опублікований у червні 2026, показав інше: реальні доходи бюджету виявились на десятки відсотків скромнішими. Детальний аналіз звіту показує, що причини глибші за просте підняття податкової ставки. І цей досвід дуже важливий, аби зробити висновки для українського ринку азартних ігор, розмірковує очільник профільної ГО Ukrainian Gambling Council Антон Кучухідзе у власній колонці.
Нідерланди мають один із найбільш розвинених гемблінгових ринків Західної Європи, однак навіть просунуті юрисдикції не застраховані від регуляторних прорахунків. Різке підвищення ставки оподаткування з 30,5% до 37,8% мало, за підрахунками регулятора, суттєво збільшити надходження до бюджету. У 2025 доходи мали становити 108 млн євро, а у 2026-му — вже 216 млн. Однак цього не сталося. Фактичні доходи у 2025 становили 83 млн євро, тоді як прогноз до кінця 2026 залишається на рівні 138 млн євро.
Однак відсутність очікуваного ефекту пов’язана не тільки з підвищенням ставки оподаткування, а й з іншими регуляторними обмеженнями, які були запроваджені трохи раніше або паралельно із цим нововведенням. Зокрема, одним із найсуттєвіших таких обмежень став ліміт на ігрові депозити (300–700 євро на місяць) з жовтня 2024. Він «з’їв» значну частину бази оподаткування, що разом із підвищенням ставки призвело до результатів, які зовсім не відповідають очікуванням регулятора.
«Це і є головний урок: коли кілька жорстких регуляторних заходів запроваджуються пакетом, оцінити ефект кожного окремо стає неможливо. Більше того, комплексне «закручування гайок» регулятором, спрямоване на збільшення доходів бюджету, може призвести до зворотного ефекту. Для регулятора, який планує підвищення податків, ускладнення ліцензійних вимог чи посилення інших обмежень, це означає одне: зміни мають відбуватись поступово, і вплив кожної з них має аналізуватись окремо», – переконаний Кучухідзе.
Приклад Нідерландів це яскраво демонструє, бо збільшення податку одразу призвело до фізичного скорочення ринку. Першим відреагував наземний сегмент. Ігрові зали Нідерландів і мережа Holland Casino втратили 11% відвідуваності за рік, а довший тренд ще виразніший: 941 млн євро обороту у 2019 році проти 654 млн євро у 2024-му — падіння, що почалося за рік до податкової реформи. Мережі JVH Gaming і Fair Play Casino публічно назвали податок однією з причин закриття офлайн-закладів. Отже, висновок очевидний — різке підвищення фіскального навантаження здатне прискорити скорочення легальної мережі закладів, а отже, і бази оподаткування для регулятора.
При цьому ефект для нелегального ринку, скоріше за все, буде позитивним, адже будь-які обмеження для гравців, спрямовані на ускладнення верифікаційних процедур, процесу гри або обмеження обсягу виграшів, спонукатимуть декого з них переходити грати до нелегалів. Тобто для певної категорії гравців адміністративні бар’єри, створені ускладненою регуляцією, переважуватимуть ризики, пов’язані з грою на нелегальних платформах.
Для українського ринку кейс Нідерландів — це доказ того, що некерована сукупність жорстких заходів — податок, ліміти, рекламні заборони, — впроваджених за короткий проміжок часу й без відповідного моніторингу їхнього ефекту на ринок, передусім б’є по легальному, прозорому сегменту, а не по нелегальному. Український регулятор має нагоду вчитися на чужих помилках: розводити реформи в часі, фіксувати базові показники до змін і рахувати не лише податкові надходження, а й комплексний вплив змін на ринок.
Водночас варто зазначити, що кейс Нідерландів не спростовує важливості посилення регулювання, спрямованого на захист гравців від фінансових втрат, боротьбу з проблемною ігровою поведінкою та обмеження агресивної реклами та маркетингу. Ліміти на депозити в Нідерландах справді скоротили базу оподаткування, але це може означати і те, що вони стримали витрати вразливих гравців — а це була їхня пряма мета, окрема від фіскальної. Баланс між фіскальною ефективністю та захистом гравців залишається також і питанням політичного вибору, а не суто економічних розрахунків.