Яким буде розвиток українського гемблінгу у 2026-му – розповів голова PlayCity 

Чорний ринок, фінансові схеми, ліміти на гру — про це в інтерв’ю очільника профільної агенції Геннадія Новікова «Інтерфакс-Україна». 

У великому інтерв’ю керівник PlayCity пояснює, чому боротьба з нелегальним гемблінгом — це не про точкові заборони, а про системні рішення.

Чиновник поділився, чому критично важливою є роль НБУ та банківського сектору в перекритті платіжних схем нелегального ринку для обходу фінансового контролю.

Окремо Геннадій обговорив і ліміти на гру — як інструмент протидії лудоманії. Йдеться не про формальні обмеження, а про рішення, які реально зменшують ризики та не штовхають людей грати в нелегальних організаторів.

Також Новіков розповів, як держава витісняє нелегальний ринок: блокування сайтів і «дзеркал» нелегальних азартних ігор, контроль реклами, спільна робота з НКЕК, БЕБ та з іншими правоохоронцями, а також цифровізація ключових процесів PlayCity.

—Яким наразі є регуляторне поле PlayCity? Скільки яких компаній працюють у відповідних секторах (iGambling, букмекерство, казино, лотереї)? Яка частка міжнародних операторів на цьому ринку?

Почну з рамки: політику і правила для ринку формує держава — насамперед Міністерство цифрової трансформації (Мінцифри) разом з урядом, а PlayCity як регулятор забезпечує виконання цих правил, контроль і прозорі процедури на легальному ринку. Наша стратегічна мета, щоб легальний сегмент був простішим і безпечнішим для гравця, а тіньовий — дорожчим і ризикованішим для нелегального бізнесу.

Україна, на мою думку, обрала правильний шлях легалізації грального бізнесу. Сьогодні в Україні доступні всі традиційні вертикалі: онлайн – онлайн-казино, онлайн-покер та букмекерська діяльність; офлайн – наземні казино та зали гральних автоматів. Це дозволяє будувати прозору модель — із захистом гравця та зрозумілими правилами для бізнесу. Щодо кількості компаній на ринку по всіх вертикалях, то наразі їх 34.

Окремо варто зазначити криптогемблінг – наразі він неврегульований і залишається складним питанням для законодавства та контролю.

Якщо говорити про міжнародні компанії, тут важливо розділяти два аспекти: з юридичної точки зору міжнародних компаній немає і не буде, оскільки українська ліцензія видається виключно українській юридичній особі. Бенефіціари компаній не є критерієм для визначення “міжнародності”, адже традиційно цей бізнес працює через складну структуру, включно з офшорними юрисдикціями.

Коли я собі задаю питання, чи є у нас міжнародні компанії, то дивлюся топ-10 світових, які традиційно вважаються міжнародними, наприклад, bet365, то таких в Україні немає. В нас достатньо молода легальна індустрія. 

Чи могли б такі міжнародні організатори з’явитися в Україні до 2022 року, коли інвестиційний клімат був більш сприятливим без ризиків повномасштабної війни? Потенційно — так. Для цього потрібні зрозумілі податкові правила та прогнозована модель регуляції з ефективними інструментами контролю. Саме над цим зараз працюємо разом із Мінцифрою: щоб легальна модель була конкурентною, а нелегальна — втрачала привабливість. Саме тому реформуємо індустрію, щоб і представники міжнародних брендів хотіли інвестувати в український ринок азартних ігор.

—H2 Gambling Capital оцінила частку нелегального грального ринку в Україні у 45,6% із прогнозом зростання до 58% до 2030 року. За підрахунками Kantar, Gradus і Factum, частка нелегального ринку гемблінгу в Україні складає від 39% до 53%. Наскільки ви згодні з такими оцінками, та які стратегічні та технічні заходи PlayCity вважає пріоритетними, щоб зменшити цю частку у найближчий перспективі?

Ми погоджуємось з оцінкою, про яку ви згадали. Наше з Мінцифрою стратегічне бачення – системно зменшувати частку нелегального ринку через поєднання регуляторних і технічних інструментів та стимулів для легальної роботи.

З практичного боку пріоритети такі: по-перше, блокування нелегальних онлайн-ресурсів і робота з “дзеркалами”; по-друге, звуження платіжних і маркетингових схем, на яких тримається тінь і тут Мінцифри залучає до діалогу Національний банк України (Нацбанк); по-третє, створення для бізнесу зрозумілих правил, де легально працювати вигідніше й простіше.

Європейська практика показує, що наявність нелегального сегмента — це не специфіка лише українського ринку. Навіть у країнах із багаторічною історією регулювання, як-от Велика Британія, повністю “білого” ринку не існує. Там держава системно збільшує його частку.

Ми для себе це чітко розуміємо: нелегальний сегмент не зникає сам по собі, його потрібно постійно витісняти. Основні інструменти тут зрозумілі — це перекриття рекламних каналів для нелегальних операторів і боротьба з платіжними схемами, які дозволяють їм приймати кошти поза контролем держави. Саме ці два фактори — реклама і платежі — є основою життєздатності тіньового ринку. Водночас ми реалісти, повністю нелегальний гральний бізнес побороти неможливо — немає такої чарівної кнопки ані на регуляторному рівні, ані на технічному. 

Міністерство цифрової трансформації на рівні формування політики виходить з розуміння цієї проблеми. Якщо згадати 2020 рік, до легалізації азартних ігор в Україні, то 100% організаторів були незаконними. Тепер ми їм даємо вибір: працювати легально та мати переваги або працювати нелегально та в результаті отримати заходи впливу від регулятора. Ця чаша терезів має для організаторів схилятися в бік легального оперування: платіжки дешевші, є якісь додаткові можливості реклами, сформована зрозуміла регуляція. Крім того, можна сплатити по білому податки та отримати білий дохід, а не платити гроші за якісь схеми іншим особам. І це важливо не лише для бюджету — це про захист гравця: у легальному сегменті є правила, відповідальність і механізми самообмеження, а в нелегальному — цього немає. Поки ми цю роботу не зробимо, в нас все одно частка нелегального ринку буде достатньо велика. Так, ми, знаходячись в сьогоднішніх умовах, робимо все можливе.

—Якими є регуляторні та операційні повноваження PlayCity?

Що стосується операційної роботи, ми насамперед є регулятором легального ринку. Наші повноваження поширюються виключно на діяльність ліцензованих операторів.

У частині офлайн-сегмента наша роль чітко визначена законом: PlayCity фокусується на регулюванні легального ринку, тоді як реагування на незаконну діяльність належить до компетенції Бюро економічної безпеки. Ми системно збираємо інформацію про такі випадки, фіксуємо їх та передаємо до Бюро економічної безпеки (БЕБ), оскільки саме БЕБ уповноважене реагувати на порушення в офлайн-сегменті.

Що стосується онлайн-сегмента, то тут ми маємо прямі повноваження щодо блокування нелегальних сайтів. Для цього ми створили систему трекінгу, яка дозволяє громадянам оперативно повідомляти про них, а також бачити перелік уже заблокованих сайтів. Платформа також технічно допомагає нам одночасно виявляти та подавати на блокування не окремі сайти, а весь ланцюг так званих “дзеркал”, що значно підвищує ефективність роботи. 

Після цього інформація передається до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (НКЕК), яка ухвалює відповідне рішення та зобов’язує провайдерів виконати зобов’язання. Водночас ситуація залишається складною, оскільки в Україні працює близько 4,3 тис. провайдерів, і не всі з них виконують рішення про блокування. Ми фіксуємо такі випадки за зверненнями після ухвалення рішень і передаємо НКЕК для впливу на рішення провайдерів.

Ми не є регулятором провайдерів і не перебираємо на себе ці функції. Водночас PlayCity забезпечує повний цикл: виявлення нелегальних ресурсів, ініціювання блокування, фіксацію випадків невиконання рішень і передачу цієї інформації до НКЕК для подальших дій. 

Крім того, у нас є повноваження щодо реклами гемблінгу – як легального, так і нелегального. Ми можемо і штрафуємо за рекламу нелегального казино. Так само, як і за порушення реклами легального казино.

Водночас існують значно глибші проблеми в зоні компетенції інших держорганів, які могли б суттєвіше вплинути на ситуацію з нелегальним гральним бізнесом. Я б виокремив два таких органи. Перший — Бюро економічної безпеки, коли йдеться про незаконну організацію  грального бізнесу незалежно від того, чи працює він онлайн, чи офлайн. Більше того, онлайн-казино, імовірно, мають для суспільства навіть серйозніші негативні наслідки.  Зараз мені не відомі завершені кримінальні провадження, у яких було б встановлено та притягнуто до відповідальності осіб, що  причетні  до незаконних онлайн-казино, побудували цей бізнес. Адже нелегальний гральний бізнес не працює за принципом “хтось з-за кордону вирішив працювати в Україні”. Це складна система з чітко розподіленими ролями. Є люди, які забезпечують трафік — через афілійований маркетинг та рекламні інструменти і є представники на території нашої країни, і фізичні особи і юрособи.

Другий орган — Нацбанк, в їх зоні регуляції банківський сектор, який є одним з основних інструментів для роботи і легального ринку, і нелегальних організаторів азартних ігор. Р2Р-перекази, міскодинг та інші схеми використовує нелегальні організатори для своєї діяльності, і тому для скорочення чорного ринку необхідні ефективні рішення від НБУ і проактивна позиція банківського сектору в боротьбі зі згаданими схемами. Тоді витіснення чорного ринку буде ще більш ефективним і швидким.

—А щодо платежів? Чому попри легальний статус гральних операторів в них виникають труднощі з прийманням та проведенням платежів?

На сьогодні легальний ринок має суттєві обмеження щодо інструментів приймання платежів. Фактично склалася квазімонополія. З яких причин це сталося — ми досі з’ясовуємо. Це питання можна вирішити лише за активної участі Національного банку України  — саме вони є регулятором банківської сфери. 

Наразі лише три банки обслуговують гральний бізнес за платіжною системою Mastercard і лише один – за Visa. При цьому ці банки не готові працювати з усіма ліцензійними організаторами, яким держава офіційно надала право працювати та які сплатили відповідні збори. В результаті в той час, як банки відмовляються обслуговувати легальних операторів, нелегальний ринок використовує альтернативні механізми. Серед них – P2P-платежі, підміна MCC-кодів, використання криптовалют та інші схеми.

Таким чином, дві з трьох ключових проблем лежать у площині банківського регулювання.

Коли ми говоримо про оцінку у 50% нелегального ринку, то можемо порахувати й збитки. Якщо торік держава отримала близько 19 млрд грн надходжень від легального сегмента, то це означає, що бюджет щороку втрачає ще приблизно 19 млрд грн. І мова не лише про фінансові втрати, а й про значні соціальні ризики – розвиток ігрової залежності, доступ до азартних ігор військовослужбовців, а також осіб, молодших за 21 рік і навіть менше 18 років.

Крім того, нелегальний гральний бізнес фактично підтримує іншу незаконну діяльність, зокрема, ринок піратського контенту, який існує значною мірою за рахунок доходів від гемблінгу.

—Ви зазначали, що нині на ринку працюють 34 гравці. Якщо не плутаємо, то в перші роки після легалізації цей показник був вищим?

У реєстрах і зараз більше гравців. Але це візуальний ефект, бо у реєстрі записи не видаляються. Були компанії, щодо яких застосовували санкції, деякі добровільно здали ліцензії, а деякі припинили діяльність з інших причин.

—Тобто можна сказати, що зараз число компаній на ринку більш-менш стабільне? Це означає, що з урахуванням воєнних умов ринок у всіх ключових секторах, про які ви згадували, більш-менш сформувався?

Я думаю, що так, він сформувався. Ми не очікуємо, що зараз буде якась черга за ліцензіями, тому що нічого не змінилось.

У нас є ще один напрям – B2B-ліцензія або “ліцензія на надання послуг у сфері азартних ігор”. Це стосується компаній, які розробляють програмне забезпечення та постачають його для гемблінгу. З 1 квітня змінився закон: такі компанії більше не можуть бути нерезидентами. За цей короткий період ми вже видали 10 нових ліцензій на надання послуг (В2В). Паралельно аналізували ще сім компаній, зокрема, щоб упевнитися, що вони не мають зв’язків із Росією. Ці компанії просто не відповіли на листи, тому ми анулювали їх ліцензії.

Важливість B2B-ліцензій в тому, що йдеться не стільки про питання платежів, скільки про побудову всієї екосистеми ринку. Я бачив подібну модель у Румунії. Там чітко розмежовані B2C-оператори, які безпосередньо взаємодіють з гравцем, та B2B-сегмент. При цьому B2B у них поділений на три окремі класи. До одного класу, наприклад, належать постачальники програмного забезпечення, а до іншого – навіть компанії, що постачають меблі чи алкоголь для барів в офлайн-казино. Такий підхід пояснюється високими ризиками галузі – можливістю оптимізації податків, виведення коштів. Регулятор прагне бачити не окремі елементи, а всю екосистему ринку, прозорість ланцюга постачання — від програмного забезпечення до постачальників сервісів. Це суттєво зменшує можливості для оптимізації, виведення коштів і побудови тіньових схем.

Тож у контексті регулювання ми маємо чітку поетапну логіку. Першим кроком стало запровадження B2B-ліцензії: хто хотів – той отримав. Далі ми звузили вимогу – ліцензію можуть отримувати лише резиденти, а B2C-оператори несуть відповідальність за використання послуг неліцензованих контрагентів.

Наступний етап – контроль і перевірка таких компаній. Після цього ми можемо звертатися до ліцензованих компаній, які фізично присутні в Україні, а не зареєстровані в офшорних юрисдикціях, із вимогою не допускати використання їхніх продуктів на нелегальних онлайн-казино на території України.

У такий спосіб, не відходячи від нашої стратегічної мети підтримки легального ринку, ми звужуємо вибір продуктів для нелегальних операторів. Фактично це про системне витіснення нелегального сегмента — без додаткових заборон для гравців, але з чіткими правилами для бізнесу. Якщо певна популярна гра доступна лише у ліцензованого оператора і відсутня на нелегальних платформах, гравець з високою ймовірністю обере саме легальний майданчик.

—У тютюновій галузі, наприклад, є компанії на кшталт Kantar, які раз на квартал проводять заміри частки нелегального ринку, і це основа для державного реагування та оцінки його ефективності. Можливо PlayCity також планує впровадити подібну практику?

Я можу лише побажати, щоб такі дані були.Я не знаю всіх деталей, як це працює на тютюновому ринку, але, здається, там самі компанії замовляють ці дослідження. У нас, як у державного органу, фінансів на це немає. Ми, звісно, спілкуємося з легальним ринком і наголошуємо на важливості збору даних, аби державні рішення приймалися на їх основі. Якщо компанії бачать, що це корисно для них і для держави, вони можуть підтримати цей процес. Якщо ж необхідності не бачать – що ж, ми можемо лише просити. Водночас розуміння і підтримка поступово приходять.

Порівняно з тютюновою галуззю, ринок гемблінгу в Україні досить молодий. Йому потрібно звикнути до легальної моделі, і це нормальний процес. Реалізація та розвиток галузі відбувається еволюційно, і поступово формуються необхідні механізми та практики.

— Невелике уточнення щодо оффлайн-сегменту. Він також стабільний за кількістю під час війни?

Так. Єдине, ми бачили переміщення, наприклад, з Херсону до Львова. На початку війни була міграція на західну Україну, але вона вже закінчилася.

—Як проходить кадрове та фінансове становлення PlayCity?

Фактично ми почали працювати з 1 червня, тобто минуло вже 7 місяців. До цього трохи більше місяця тривав підготовчий етап. Для державного органу це дуже швидко.

Що стосується кадрів, то ситуація складна. Зарплати у нас явно не ринкові. Наприклад, головний спеціаліст – ключова бойова одиниця органу – отримує в середньому 17 тис. грн на місяць. Але, на щастя, зібрав команду, яка дозволяє ефективно реалізовувати процеси. На сьогодні працює 43 людини включно зі мною, що трохи більше половини від запланованого штату у 77 осіб. Цього, звісно, недостатньо.

У КРАІЛ перший штат був більшим – понад 200 людей, але діяльності у сфері впорядкування реклами та системного моніторингу там фактично не велося. Тендери не проводилися або провалювалися, і процес не доходив до точки ефективного виконання. Наприклад, Державна Система Онлайн-Моніторингу — у КРАІЛ було кілька років на розробку і нічого не відбувалося. Ми ж за 7 місяців фактичної роботи ухвалили усю необхідну нормативку, запустили тендер і зараз завершуємо розробку першого етапу системи.

Це результат роботи команди і чіткої організації процесів.

—Навряд чи державний бюджет під час війни істотно збільшить ваше фінансування. Чи є якісь ідеї щодо залучення грошей з ліцензійних платежів?

—Ми запропонували ідею, і наразі у Мінцифри розробляють комплекс законопроєктів, у тому числі нашого профільного, який регулює діяльність PlayCity. Подивимося, як це буде підтримано, адже реформи у такій складній та високоризиковій сфері – справа непроста.

—Чи існують якісь європейські практики щодо ліцензійних платежів? Взагалі є в ЄС орієнтир, на який варто рівнятися Україні?

На ринку гемблінгу існують різні моделі та підходи, включно з цільовими відрахуваннями. Проте централізованого єдиного підходу в ЄС немає: все регулювання локальне.

Наприклад, Мальта була першою країною, яка легалізувала онлайн-гемблінг. Це дозволяло компаніям купувати ліцензію на Мальті та працювати по всьому ЄС. Зараз Німеччина запровадила своє локальне законодавство і судиться з Мальтою, бо мальтійські ліцензіати не хочуть додатково ліцензуватись для роботи в Німеччині. Подібна ситуація показує, що немає єдиної європейської “орієнтирної” юрисдикції для ринку.

Ми можемо брати окремі практики, наприклад, щодо B2B-ліцензій або інструментів захисту гравців, як-от ліміти, які встановлює гравець самостійно. Важливо, щоб ліміти змінювалися не миттєво, а через добу після заявки – це дає гравцю час “охолонути” і прийняти свідоме рішення.

Немає країни, де податкові надходження, захист гравців і прозорість ринку були б максимально високими. Відомі ситуації, коли держави для вирішення проблем, що несе ринок в цілому, карають саме легальний ринок, бо це елементарно легше, що полегшує роботу нелегального ринку.

Давайте згадаємо історію про лудоманію серед військових. (До речі, було б добре в цій сфері мати окреме дослідження, бо наразі ніхто не знає реальні масштаби цієї проблеми, наскільки вона масова.) Але, у будь-якому випадку, якщо військові грають, то не тільки на легальних сайтах. 

—Але якесь рішення щодо військових вже вимальовується?

Багато сказати не можу – питання дуже сенситивне. Єдине, що можу зазначити, у нас ведеться діалог між Мінцифрою та Міноборони. Ми обмірковуємо, як зробити це правильно та збалансовано.

Регулювати легальні казино технічно простіше, але рішення мають ухвалюватися так, щоб вони не створювали стимул для перетоку гравців у нелегальне поле. Якщо ми забороняємо легальних організаторів для військових, і нічого в цей же час не робимо з нелегальним ринком, у такому випадку існує високий ризик, що значна частина попиту просто перейде у тінь, де відсутні будь-які обмеження та захисні механізми. Навіть якщо військові або його родичі, усвідомлюючи проблему, внесли гравця в реєстр лудоманів, нелегальний організатор не буде звертати на це увагу. Так само встановлення ліміту самим військовим не допоможе, бо казино без ліцензії його ігноруватиме. Як наслідок, ми не отримали ані ліцензійний платіж, ані податок. При цьому гравець потрапляє в нерегульоване поле, де його права і гарантії виплат зникають одразу після початку гри.

Тому для нас принципово, щоб ліміти були інструментом відповідальної гри, а не формальною забороною. Вони мають працювати в комплексі з боротьбою з нелегальним ринком, інакше держава ризикує лише погіршити ситуацію.

—Як знаходити цей правильний баланс регулювання, зокрема щодо лімітів на гру, щоб не стимулювати ріст нелегального сегменту?

Цей процес веде Мінцифри. Ми, зі свого боку, долучаємося та взаємодіємо щодо цього питання. Ситуація насправді складна, а питання надзвичайно чутливе. Основна проблема полягає в тому, що подібних лімітів раніше не існувало взагалі. У нас немає відправної точки, немає аналітичної бази, на яку можна було б опиратися, щоб прогнозувати наслідки: що дасть введення лімітів, де це покращить ситуацію, а де навпаки погіршить.

Фактично держава змушена ухвалювати рішення в умовах невизначеності, обираючи між ризиками: зростанням нелегального ринку або потенційним зменшенням податкових надходжень. Аналітики, яка дозволила б точно зважити ці наслідки, наразі не існує. Саме тому ми разом з Мінцифрою уже працюємо над таким дослідженням. 

Щоб максимально наблизитися до збалансованого рішення, Мінцифри зібрало ринок. Оператори надали власну аналітику: середні ставки гравців, можливі наслідки запровадження конкретних лімітів, прогноз втрат легального сегменту. До обговорення також залучили всі дотичні державні органи. Після цього розпочався етап переосмислення. Зараз напрацьовується оновлений підхід до лімітів, який відрізнятиметься від першої версії.

У кожному нашому рішенні нам принциповий баланс та чітка обґрунтованість. Швидкі популістські рішення, що можуть лише нашкодити, це точно не наш формат. Ми усвідомлюємо всі ризики й водночас розуміємо, що ліміти потрібні. Але мета – не стимулювати зростання гемблінгу як такого.

—Які КРІ ставить перед собою PlayCity? Можливо це податкові надходження, кількість гравців, частка нелегального ринку? Чи взагалі можливо ставити такі індикатори?

Загалом це питання поділяється у державі між різними органами. Податкове питання, наприклад, належить до компетенції Податкової, боротьба з нелегальним ринком – до БЕБ, частково, Нацбанк та НКЕК, а формування політики здійснює Мінцифри.

Важливо розуміти, що це не ізольовані процеси. Мінцифри сьогодні виступає активним драйвером реформи та фактично координує взаємодію між усіма цими органами. Вони допомагають вибудовувати зв’язок агентству і з НБУ, і з БЕБ, і з регуляторами у сфері електронних комунікацій, і з офісами таких платформ як Meta, Google, Tiktok. Але Мінцифри не є “супергероєм” — без залучення інших органів жодна реформа в такій складній сфері не може працювати.

Наше завдання, якщо говорити дуже просто – впроваджувати та слідкувати за правилами, які десь можуть бути визначені Верховною Радою, а десь урядом, і робити це максимально ефективно. Таким чином наша робота поділяється на два треки : перший – що ми можемо зробити тут і зараз. Наприклад, створили систему трекінгу нелегальних сайтів — вона дає можливість користувачам перевірити, чи має казино ліцензію, якщо ні — поскаржитися на нього. Від регулятора очікують впровадження системи моніторингу, і ми це реалізуємо через тендери та приймаємо роботу. Також плануємо цифровізувати ліцензії – щоб усунути людину з процесу ухвалення рішення. 

Другий трек – той, який ми не можемо вирішити самостійно. Тут ключову роль відіграє Мінцифри разом із парламентом, адже саме вони відповідають за зміну регуляторного фреймворку — податкового, лотерейного, рекламного. Ми як регулятор ініціюємо ці зміни, надаємо експертизу й беремо активну участь у їх підготовці. 

Наразі Мінцифри працює з нами над змінами до чотирьох основних законів: закон про лотереї, Податковий кодекс, профільний закон про державне регулювання азартних ігор та закон про рекламу. Найбільш чутливими і водночас найбільш необхідними, на мою думку, є зміни в  у податковому законодавстві. Зараз щодо податку на виграш маємо наступну ситуацію. Умовно людина ставить 1 тис. грн гривень у букмекера з коефіцієнтом 1 до 1,1. Якщо людина виграє, на її балансі замість 1 тис. грн стає 1,1 тис. грн. Але податкове законодавство трактує це так, що вся сума виплати підлягає оподаткуванню. Сьогодні це 23% – податок на доходи фізичних осіб плюс військовий збір. Отже з 1,1 тис. грн у гравця знімаються ці 23%, і фактично він отримує менше, ніж вклав. На мою думку, така модель є несправедливою і не стимулює грати легально.

Ще більш проблемною ця ситуація виглядає в порівнянні з нелегальним ринком. Якщо з тієї ж самої тисячі гривень цей гравець піде грати в нелегальне казино, є ризик, що йому взагалі не виплатять – таке теж трапляється. Але якщо це не одноденка, а більш-менш “стабільний” нелегальний оператор, то, швидше за все, виплату він отримає повністю.

Більше того, у такому випадку виплата зазвичай відбувається через P2P-переказ – з картки на картку, а не з юридичної особи на рахунок фізичної. Відповідно, немає фінансового моніторингу, не спрацьовують механізми контролю, пов’язані з гемблінгом, зокрема MCC-код 7995. Для банку це виглядає як звичайний переказ між фізичними особами. Саме тому питання фінансових схем і податкової моделі є критичним фактором для зменшення нелегального сегмента. І ми як регулятор індустрії азартних ігор максимально залучаємо до процесу фінансового регулятора — НБУ.

—Наші вороги, росіяни, нещодавно збільшили оподаткування грального бізнесу. Наскільки це доцільно зробити і в Україні?

Наразі в нас немає остаточно сформованої позиції щодо можливості підвищення загального податкового навантаження на гральний бізнес, тому я б не хотів це коментувати наперед. Нам потрібно ще внутрішньо це обговорити, зокрема з Мінцифрою та іншими залученими органами, щоб чітко розуміти, які рішення є доцільними і які наслідки вони матимуть. Але ситуацію з податком на виграш точно треба виправити. Це буде революційно для ринку — не як результат, а як інструмент детінізації, захисту гравців і збалансованого розвитку легального сегмента.

—А поки ринок придумав схему з депозитами.

Звісно, ми точно не можемо це підтримати. Це суб’єктивна відповідальність ринку, який у певних ситуаціях ухвалював власні рішення, не говоримо про когось конкретно.

Водночас зрозуміти, чому так відбувається, можна. Причина проста – тривалий час не було чітких і зрозумілих правил. І в цьому є й об’єктивна відповідальність держави, яка не змогла вчасно знайти політичну волю і ухвалити правильне рішення – навіть якщо воно було непопулярним. Необхідна єдина законодавча рамка, яка працює і застосовується до всіх учасників ринку без винятків.

Ми, звісно, не є податковим контролером для цього ринку, але ми з ним постійно працюємо і бачимо, що відбувається. Зокрема, ми бачимо судову практику – це рішення про повернення коштів, виграні учасниками ринку у судах справи (у спорах про депозити – ІФ-У). 

Те саме стосується й штрафів за порушення рекламного законодавства. Ви, напевно, бачили – ці кейси достатньо свіжі. Поки що жодна з цих справ не завершена остаточно (відсутні навіть рішення суду 1-ї інстанції – ІФ-У), але з часом сформується стала судова практика. І тоді постає ключове питання: що я, як керівник регуляторного органу, маю зробити після того, як ця судова практика буде сформована? Дотримуватися цієї практики у своїй діяльності. Тому, коли у податкових спорах організатори виграють у судах, я не заходжу в глибокий аналіз кожної окремої справи, проте сприймаю це так, як, на мою думку, має сприймати Податкова. У такій ситуації є лише два варіанти: або ініціювати зміни до законодавства, якщо ви вважаєте, що чинні норми не дають можливості ухвалювати рішення належним, правовим способом; або погоджуватися з цією судовою практикою і працювати в її межах. Інакше система не може функціонувати. Ми ж живемо в правовій державі, і саме так має працювати взаємодія між судами, регуляторами та ринком.

—Коли ви пів року тому розпочинали свою роботу, очікували, що на цей момент перебуватимете саме на цьому етапі? Чи розраховували пройти далі?

Я думав, що ми підемо трохи далі, але в окремих моментах процес загальмувався.

—Які ключові цілі ставите перед собою на наступний рік? Це система моніторингу?

Ми зараз реалізуємо перший її етап. Свідомо розбили тендер на два етапи насамперед через час. Ми запустилися на початку червня, потрібно було змінити бюджет по головному розпоряднику, підготувати технічне завдання, погодити його з усіма органами. Це технічні речі, але без них система не могла б працювати. Наше завдання було створити реально дієвий інструмент. Повне технічне завдання ми підготували наприкінці липня у дуже стислі строки. Команда фактично працювала без вихідних. Після цього ми вийшли до ІТ-ринку –  до компаній, які потенційно спроможні реалізувати таку систему, і поставили два ключові питання: вартість розробки повної системи та строки реалізації.

Середня відповідь по строках була близько 13 місяців. Через те, що ми працюємо в межах бюджетного року, немає можливості укласти контракт на продукт, який буде зданий уже в наступному році. Тож щоб не чекати нового бюджетного року, бо у такому разі підключення ринку відбулося б лише в середині 2027 року, ми обрали поетапний варіант. Запитали, який функціонал можна реалізувати менш ніж за чотири місяці, й, отримавши відповідь, що можна частково запустити систему й отримувати ключові дані, зокрема, щодо руху коштів, оголосили тендер. У результаті вже  у січні ми виходимо приблизно з більшою частиною реалізованого функціоналу.

—А в наступному році система моніторингу вже працюватиме повноцінно?

—Так, ми плануємо підключити ринок до системи уже у 2026 році.

—Наскільки революційним стане впровадження системи моніторингу для грального ринку?

Повністю революційним у сенсі підходу. Вперше держава отримає не часткову аналітику, а повні, стандартизовані дані для ухвалення регуляторних і податкових рішень. Сьогодні держава, навіть у питанні лімітів, перебуває в ситуації, коли ми не можемо повноцінно проаналізувати ринок. У нас просто немає даних. Єдине, що ми можемо зробити зараз, – це запитувати внутрішню аналітику у самого ринку, щоб приблизно зрозуміти поведінку гравців. Після впровадження системи, ми вперше побачимо реальну картину. Якщо парламент встигне навести лад із податковою моделлю і система буде запущена, ми зможемо фактично мінімізувати податкові маніпуляції. Система моніторингу змінює саму філософію регулювання — від ручного реагування до управління на основі даних. Це зменшує простір для маніпуляцій, підвищує прозорість.

Якщо з’явиться лише система моніторингу, але податкові правила залишаться проблемними, а ринок і надалі матиме стимул їх обходити, у організаторів буде простий вибір: або операційно вийти з української юрисдикції, або залишитися, але працювати в іншому статусі – поза державною регуляцією.

—Розкажіть, як функціонуватиме система?

Система покаже повний рух коштів усередині, після розробки другої черги – від моменту внесення депозиту до моменту виведення грошей. Буде видно, що саме відбувалося з цими коштами, зокрема, на які суми здійснювалась гра та який був фактичний виграш. Ключове тут – різниця між внесеними коштами та результатом гри. Саме ця різниця і має стати базою для оподаткування.

Дані гравця будуть зашифровані. Здається, ми вже переконали в цьому всіх: у системі не повинно бути персональних даних. З точки зору оподаткування це не змінює абсолютно нічого. Тому що на гральному ринку фактично існує два спеціальні податки. Перший – це спеціалізований гральний податок 18% (GGR), який сьогодні розраховується за принципом “вхід мінус вихід” (оподаткування суми всіх ставок за вирахуванням суми виграшів). Є також загальні податки, наприклад, податок на прибуток, але це вже не предмет цієї системи.

Другий блок – це оподаткування виграшів. І в цьому випадку ІПН (індивідуальний податковий номер) гравця державу не цікавить, оскільки податковим агентом виступає організатор азартної гри. Для держави важливо лише розуміти, яка сума була у грі і яка різниця між депозитом і виплатою, щоб коректно визначити базу оподаткування і переконатися, що з усіх виграшів сплачені податки.

Якщо ж у Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), наприклад, виникне питання, чи справді конкретна особа грала в казино, воно зможе перевірити цю інформацію за персональними даними, які вже є у самого НАЗК. Але відкритого доступу до списків гравців не буде.

Чому ми наполягаємо саме на такому підході? По-перше, наявність персональних даних у системі автоматично робить її більш привабливою для кібератак. Дані гравців мають високу ринкову вартість: для недобросовісних операторів або конкурентів значно дешевше купити таку базу і запустити таргетовану рекламу, ніж “сіяти” масову рекламу. 

По-друге, система дозволяє ідентифікувати гравців, схильних до залежності. Це особливо вразлива категорія людей, як з точки зору маніпуляцій, так і з точки зору зловживань. Окрім того, ці дані пов’язані з реєстрами лудоманів. Ми принципово не хочемо допустити витоку такої інформації, тому всі чутливі дані зашифровані.

—Розкажіть детальніше про систему трекінгу сайтів та заплановані новинки на 2026 рік?

Ця система у нас вже повністю працює. Ми паралельно створюємо аналогічну систему для збору інформації про порушення в рекламі, і її запуск теж відбудеться досить швидко.

На наступний рік ми плануємо запровадити цифрову ліцензію через портал “Дія”, щоб подача документів відбувалася повністю онлайн. Я називаю це першою версією, бо в ідеалі ми хочемо повністю прибрати людину з процесу. 

Перший етап цифрової ліцензії передбачає оцифрований процес подачі документів і часткової перевірки. Щоб зробити процес повністю цифровим, потрібно змінити законодавство та спростити деякі підходи. Наприклад, я не дуже розумію, навіщо нам дали можливість перевіряти формування статутного капіталу, мінімальна вимога до якого 30 млн грн. Ми ж точно впевнені, що він вносився через банк, адже є банківська виписка. Наразі ми отримуємо аудиторський звіт про формування статутного капіталу, якесь підтвердження джерела доходу, податкову декларацію тощо. Навіщо нам це перевіряти після банку? Я не бачу логіки тут. І таких речей багато. І це теж наш законодавчий трек роботи для того, щоб і цей процес привести  до ладу. 

Мені хотілося б, щоб була побудована система, у якій компанія – здобувач ліцензії – після виконання всієї підготовчої роботи могла б натиснути кілька кнопок на порталі для передачі даних, яких немає у державних реєстрах, і отримати рішення, яке керівник лише завізує в кінці. При цьому він візує лише ті результати, які видає система: видача ліцензії, відмова або уточнення. Такий підхід дозволить уникнути питань до ринку та до людей, які приймають рішення, та дасть можливість зосередитися на важливіших завданнях.

—Якими є результати роботи системи трекінгу?

Виявлено більш ніж 2,5 тис. сайтів. Раніше повноваження були розпорошені, і співробітники просто вручну шукали інформацію за кількома словами.

Що ми змінили? По-перше, залучили громадян: є люди, яким це важливо, і вони подають скарги на ці сайти. По-друге, система сама знаходить дзеркала за цими сайтами, використовуючи найтиповіші підходи до їх формування. Система вибирає дзеркала по кореню сайту та формує список, а ми передаємо їх у НКЕК. Тож тепер цим займається лише одна людина з продуктивністю вищою, ніж якби я посадив десять людей, які вручну вводили б слова в пошук і вводили дубляжі в Excel.

Ми періодично отримуємо критику щодо того, що ми не блокуємо сайти. Але причина може бути в тому, що провайдер, яким користується людина, не виконує рішення НКЕК. Тому ми додали ще одну кнопку – поскаржитись на провайдера, і цю скаргу ми передаємо до НКЕК, оскільки у нас немає технічної можливості підключитися до понад 4,3 тис. провайдерів та моніторити їх роботу.

—Чи має взагалі ця робота сенс з наявності VPN? Можливо маєте якусь статистику?

У мене статистики немає, але якщо б VPN працював у 100% випадків, їм би користувалися потенційні гравці нелегальних закладів. Я думаю, що тоді нелегальні заклади просто не робили б ці дзеркала. А в нас така практика з дзеркалами часто відбувається, тому це означає, щось там працює не так. Проте питання VPN важливе в цьому контексті.

– Нещодавно PlayСity оголосило конкурс на ліцензування операторів лотерей, документи на який приймаються до 29 грудня. Чому був обраний такий короткий термін?
Ми не обирали, він передбачений ліцензійною умовою: чинне законодавство зобов’язує регулятора, яким би він не був (на той момент це був Мінфін), після прийняття ліцензійних умов провести новий конкурс протягом трьох місяців. Цей процес включає кілька етапів, один з яких – подача документів.

Я погоджуюсь, що правильний підхід передбачав би оголошення конкурсу за рік, щоб міжнародні компанії могли оцінити умови, підготуватися і взяти участь. Більше того, на нашу думку, конкурс мав би будуватися інакше: здобувачі повинні змагатися грошима, адже держава видає обмежену кількість ліцензій – на сьогодні їх передбачено лише три. Тобто по суті це мав би бути тендер або аукціон за право працювати на ринку, де реклама не обмежена, а держава сприяє розповсюдженню лотерей, а не забороняє бізнес.

Але закон писали без урахування цього. Тому ліцензійні умови будуть видаватися не на 10 років, а на воєнний стан плюс рік, але не більше трьох. Це дає Мінцифри та парламенту час переглянути регулювання лотерейного ринку, запропонувати нові правила і повторно ліцензувати ринок за оновленим підходом з можливістю залучення міжнародних компаній.

Тому конкурс не відкриває ринок у повному сенсі, а лише засвідчує, чи учасник відповідає ліцензійним умовам. Втім конкурс важливий для перезапуску роботи ринку та отримання ліцензійних платежів. Бо зараз ми говоримо про трьох діючих приватних операторів лотерей, які називаються державними (мені в світі невідомі інші подібні аналоги). В них у всіх були ліцензії, видані ще Мінфіном, які закінчили свою дію, якщо я не помиляюсь, у 2013 чи 2014 році.

— Тобто весь цей час ці оператори працювали без ліцензій?
Формально — так, але це було наслідком регуляторної прогалини, яка існувала багато років. Зараз наше завдання — цю прогалину закрити і перевести лотерейний ринок у повністю легальну, контрольовану модель. Згідно з прийнятим у 2009 році законом до прийняття нових ліцензійних умов компанії працюють за старими правилами. Коли сферу азартних ігор і лотерей передали з Мінфіну до КРАІЛ, лотерейні компанії з Мінфіну вийшли, але до нового регулятор не дійшли, бо він не прийняв нові ліцензійні умови. Тож вони так і продовжували працювати за раніше встановленими Мінфіном правилами. Але це без ліцензійних платежів, без контролю… Ось тільки зараз починають відбуватися зміни, зокрема на конкурс вже подалися дві компанії.

— Ліцензовані учасники грального ринку скаржаться, що ці оператори під лотереями приховують фактично гемблінг
Виглядає воно справді так, хоча я не уповноважений встановлювати чи це лотерея, чи це азартна гра.

— У вас нема таких повноважень?
Ні, це має встановлювати експертиза в ході кримінального провадження.

Ми бачили звернення такі, самі відправляли на БЕБ інформацію. Нещодавно громадяни зверталися, бо також побачили ознаки азартних ігор: були слоти, як в казино, та віртуальні спортивні змагання – собачі біга.

Наскільки я знаю, минулого року по двох з трьох операторів були кримінальні провадження щодо незаконної організації азартних ігор, але я не знаю їх статусу сьогодні.

— А ви не хотіли б в подальшому мати повноваження робити таку експертизу, бо у вас вона має бути? Могли в такому випадку призупиняти ліцензію.

На сьогодні таких повноважень у нас немає. Сильно розширювати повноваження, давати собі умовний інститут експертизи теж не видається наразі правильним рішенням, бо передусім потрібно налагодити всі процеси, які ми вже запланували.

У перспективі в країні, безумовно, має з’явитися фахова інституція з цього питання. Де саме вона буде створена – у нас чи у складі інституту судових експертиз – це вже інше питання.

— Повернемося до конкурсу. Тобто до 29 грудня ви очікуєте подання документів для отримання нових ліцензій операторів лотерей?
Йдеться лише про допуск компаній до конкурсу. Далі відбувається сам формальний конкурс – таким є чинне законодавство. Ми його проведемо та ухвалимо відповідне рішення. Наразі подалося дві компанії, але чи будуть обидві допущені – поки що відкрите питання, адже документи ще перебувають на етапі аналізу.

Після завершення конкурсу та за умови позитивного рішення, а також після фактичної сплати ліцензійного платежу, можна буде говорити про перезапуск лотерейного ринку у форматі трьох, двох або навіть однієї компанії.

— Що б ви хотіли б змінити в законі про лотерейний ринок?
По-перше – аукціон, про який я вище сказав.

По-друге – контроль. Станом на сьогодні оператори лотерей звітують перед Державною казначейською службою. Я спеціально їздив і дивився, як це відбувається, ще до того, як ми подали пропозиції щодо ліцензійних умов. Двоє з трьох чинних операторів просто встановили в Держказначействі свої комп’ютери: в одному випадку ноутбук, в іншому – стаціонарний ПК, і передали співробітнику казначейства пароль. Раз на добу працівник заходить на цей комп’ютер, натискає кнопку “згенерувати” й формує звіт. Причому йдеться лише про тиражні лотереї. Нагадаю, окрім них існують ще миттєві лотереї та лотереї, наближені до спортивних. Один із операторів взагалі працює лише з миттєвими лотереями, тому питання третього комп’ютера навіть не виникало.

Ці звіти повністю залежать від операторів – вони ж мають доступ до техніки нібито для оновлення програмного забезпечення. Далі співробітники казначейства, яким, чесно кажучи, можна лише поспівчувати, вручну працюють із незручними системами: неможливо сформувати єдиний звіт одразу по всіх лотереях, на кожній системі потрібно окремо натискати кнопки, що займає пів дня. Після цього все сканується і надсилається до Мінфіну, який уже давно не відповідає за цю сферу, але підзаконні акти так і не були скасовані. У результаті звітність потрапляє туди, де її фактично вже ніхто не чекає.

Що ми запропонували в ліцензійних умовах?Оскільки законодавець не поширив систему моніторингу на операторів лотерей, хоча ці бізнеси об’єктивно схожі, ми скористалися іншим пунктом, закладеним в законі – вимогою забезпечити державі доступ до інформації. Фактично, це і є нинішня “казначейська модель”. Але ми чітко прописали перелік усієї інформації по всіх видах лотерей, до якої оператори мають забезпечити доступ. Різниця з системою моніторингу полягає в тому, що в системі дані автоматично збираються та зберігаються, а щодо операторів лотерей держава в будь-який момент має змогу зайти й перевірити інформацію вручну. Водночас я переконаний, що це питання необхідно додатково закріпити на рівні законодавства.

І третє, що варто змінити, — відкрити ринок для всіх. Це моя особиста позиція. Я не знаю, якими будуть фінальні рішення, але вважаю, що ринок має бути відкритим не лише для компаній із попереднім досвідом роботи з лотереями, навіть не обов’язково державними.

Спроможність має вимірюватися грошима. Якщо компанія готова щороку сплачувати державі значний ліцензійний платіж – нехай платить. Жоден бізнес не робитиме цього собі у збиток. Це означає, що в них будуть партнери, мережа розповсюдження та всі необхідні ресурси для запуску лотерей в Україні. Я вважаю, що вимога обов’язкового досвіду – це загалом пережиток минулого. Чим для нас, як для держави, принципово відрізняється умовна європейська лотерейна компанія від великої європейської промислової або фінансової групи? Так, у такої групи може не бути прямого досвіду. Але що їй заважає найняти місцеву команду, залучити оператора, який не отримав ліцензію, придбати його або запросити фахівців із ринку? У чому тут різниця, якщо вони готові інвестувати кошти? Очевидно, для компанії без профільного досвіду цей процес буде дорожчим, але це не питання держави.

Тут потрібна максимальна дерегуляція. Ми, як держава, маємо чітко визначити мету: ми хочемо, щоб лотерейний ринок розвивався і щоб державний бюджет отримував з нього максимум можливого. В обмін на це ми маємо запропонувати зрозумілі правила гри та визначені межі цього ринку.

До речі, модель з обмеженням у три ліцензії – це також дискусійне питання. Чому саме три?

Окреме питання – відповідальність операторів. Достатньо відкрити закон про азартні ігри та закон про лотереї й порівняти. В азартному законодавстві чітко прописані види порушень і розміри штрафів. У лотерейному фактично немає жодних санкцій. Так само й з обмеженнями реклами: на лотерейному ринку їх нині практично не існує.

Зараз лотерейні оператори не зловживають рекламою – ми всі це бачимо. Але ми не знаємо, що буде після запровадження нових ліцензійних умов. Ми не знаємо, як зміниться ситуація, якщо, наприклад, на ринок зайде велика західна компанія. На відміну від азартного ринку, де реклама жорстко регулюється, у лотерейному сегменті обмежень фактично немає. Очевидно, з урахуванням суспільних ризиків, лотереї є менш небезпечними, ніж гральний бізнес, і рекламних можливостей тут може бути більше. Але ці можливості мають бути чітко унормовані.

— Колись лотерейна ліцензія була ще у Ощадбанку.
Після ухвалення закону 2009 року, а можливо й через подальші підзаконні акти, банкам було заборонено виступати операторами лотерей. З іншого боку, я знаю, що з Ощадбанком проводилися консультації щодо готовності працювати в цьому статусі. Для нинішнього керівництва банку стало несподіванкою, що така ліцензія взагалі існувала. Після уточнення вони повідомили, що не готові до такої діяльності. Чому так сталося – відповіді на це питання я не маю.

— На якому етапі зараз перебуває формування реєстру осіб, яким обмежено участь в азартних іграх, адже підрядник мав виконати роботу до 15 грудня?
Зараз ми приймаємо виконані роботи, зокрема, щодо системи моніторингу та реєстру осіб з обмеженням доступу. За результатами цієї розробки, якщо все працюватиме правильно, у січні плануємо запуск оновленого реєстру. Він не буде публічним, оскільки містить персональні дані людей, які обмежили себе в участі самостійно, за рішенням суду або за заявами близьких осіб. Доступ до реєстру матимуть організатори, які зобов’язані не допускати таких осіб до участі. З огляду на досвід попереднього реєстру, очікуємо, що він буде зручним у використанні, а організатори дійсно ним користуватимуться.

— Скільки наразі осіб в цьому реєстрі? Як така кількість співвідноситься з міжнародними даними?
Наразі до реєстру внесено приблизно 12 тис. осіб. Що стосується порівняння з іншими країнами чи від відсотка населення – цифра невелика, адже про реєстр відомо обмеженій кількості людей, а комунікації наразі не дуже багато про це.

Тому спочатку ми зосередилися на підготовчій роботі та формуванні самого реєстру. Наступним кроком планується організувати зручну подачу заяв та активно проінформувати громадян про можливість користуватися реєстром.

З іншого боку, 12 тис. – це все ж суттєво, адже за кожним записом стоїть людське життя.

— PlayCity наклав штрафи на Telegram-канали “Труха Україна“, онлайн видання dev.ua та спортивне медіа Tribuna.com. Вони оскаржили ці рішення. Могли б прокоментувати ці спори.
Це їхнє законне право оскаржувати рішення будь-якого державного органу через суд. Що стосується комунікації з нами, хтось із них контактував, хтось – ні.

— Серед претензій до агентства – недостатньо добре виписані вимоги до обмеження “21+”.
Йдеться про різні ситуації, хоча здається, що вони схожі. Щодо dev.ua, на момент накладання штрафу вони навіть не були медіа, тому претензія про “21+” не є суттєвою – проблема була глобальнішою.

У випадку “Трибуни” реклама взагалі була нелегальною. Тут питання “21+” не головне. Коли ми накладаємо штраф за незаконну рекламу, ми одразу інформуємо БЕБ, бо вважаємо, що це може бути сприянням організації незаконних азартних ігор, що підпадає під Кримінальний кодекс.

Щодо розміру штрафу: ми його не визначаємо, лише застосовуємо, оскільки він прописаний у законі. У перспективі плануємо диференціювати порушення за ступенем суспільного ризику – штраф за рекламу нелегального бізнесу буде більшим, за менш суттєві порушення – меншим. На сьогодні ми виконуємо чинний закон, а суб’єкти, які йдуть до суду, мають на це право. Будемо доводити свою правоту разом із ними в суді.

Реклама для медіа “21+” дозволена. Якщо ж сайт не має статусу медіа, навіть якщо він називає себе новинним, розміщення реклами заборонене. Так визначив законодавець. Те, що медіа не встигло або не захотіло отримати статус, – це питання не до мене. Закон встановлює рамки: якщо сайт хоче публікувати рекламу від організаторів азартних ігор, він має отримати відповідний статус шляхом реєстрації.

— Що стосується блогерів у соцмережах. Які для них правила реклами азартних ігор?
Реклама блогерами заборонена. Блогери фактично не є медіа. Були випадки, коли блогери намагалися отримати статус медіа. Проте для них існує пряма заборона на рекламу азартних ігор.

— Отже, суть судових справ тепер полягає в з’ясуванні, чи справді мала місце реклама, чи ні?
Там будуть процесуальні питання, чи ми дотримались процедури, чи ми правильно дослідили. Можливо, хтось десь візьме якусь експертизу, чи є той матеріал таким, яким вважаємо його ми. Так проходять судові процеси.

Судових справ у PlayCity багато – близько 70. Приблизно половина з них досить активні. Щодо оскаржень, то понад 70% наших рішень оскаржується.

Окремим питанням є накладання штрафів на самих організаторів за замовлення реклами, яка була розповсюджена не в той спосіб, або сама реклама була не такою, якою має бути.

По медіа було лише один-два штрафи. В нас жоден розповсюджувач реклами не показав замовника. Ми розуміємо візуально, який бренд використовувався, і залучаємо власника бренду до провадження. Він каже, що не замовляв рекламу, а особа, яка її розповсюджувала, підтверджує це. У підсумку штраф отримує тільки розповсюджувач, оскільки відповідальність не ділиться. Якби розповсюджувач чесно назвав замовника, штраф міг би ділитися між двома сторонами. Цю практику ми також пропонуємо змінити, щоб покарання охоплювало всіх учасників процесу, нехай навіть у меншому розмірі.

Але зараз ми спостерігаємо, що кількість реклами поступово зменшується.

— Закон про рекламу, що ви хотіли б в ньому змінити?
Градацію штрафів та деякі речі, яких зараз бракує для ефективнішого реагування. 

Також потрібні інструменти впливу на соціальні платформи щодо реклами. Деякі платформи добре реагують на наші звернення, інші – не дуже. Наприклад, Телеграм дуже складно контролювати. Наразі реклами нелегальних казино я особисто не бачу в Телеграм. Проте в Телеграм Ads немає таргетингу на “21+”, що не є добре. Тому ми хочемо прописати ці механізми більш детально.

— Як PlayCity взаємодіє з Meta під час блокування їх акаунтів?
Блокуємо не ми, а Meta. У них є своя політика, яка враховує наше законодавство. Ми, зі свого боку, коли бачимо блогера в екосистемі Meta – Facebook або Instagram, підсвічуємо для Meta, що цей блогер порушує наше законодавство та їхні правила. Наше завдання – ідентифікувати блогера як фізичну особу і в рамках провадження прийняти рішення: закриття акаунту та накласти штраф. У нас немає повноважень давати Meta приписи видаляти акаунт чи обмежувати його на території України.

Є кейси, коли Meta блокує одразу, а іноді лише після кількох заявок. Ми ставимо таких блогерів на моніторинг і подаємо кожен прояв порушення, поки акаунт не буде заблоковано. Цей процес не зупиняється, і з часом порушник буде заблокований.

Ситуація трохи краща – реклами азартних ігор в Meta стало менше, зокрема, ми бачимо зменшення скарг, але процес виявлення та блокування продовжується.

— PlayCity одразу накладає штраф чи спочатку надсилаються попередження?
Ні, відразу штраф. Попередження не передбачене. Але наша задача – не штрафувати та карати, а навести лад. Рекламний ринок ми розуміємо і знаємо весь негатив, який він може нести, але це не наш пріоритет. Наш пріоритет – азартний та лотерейний ринок.

Я ставлю завдання перед командою: найшвидше створити критичну масу для контролю та паралельно прокомунікувати, що дозволено, а що ні, щоб порушення просто припинилися.

Далі реагуватимемо лише на тих, кому це не важливо з якихось причин, або на нові методи, які з’являються.

Ми попрацювали з Телеграм – є результат. Рекламні кампанії, які раніше робились у Телеграм, зараз перенаправляються на інші ресурси. 

ТікТок та Viber – теж почали комунікацію з ними. Планомірно охопимо всі платформи. Далі роботи буде менше, і завдання полягатиме лише в підтримці порядку.

— Наскільки присутні російські онлайн-казино на нелегальному ринку в Україні, як оцінюєте їхній вплив?
На нелегальному ринку присутня певна кількість гравців, у тому числі бренди, які пов’язані з територією РФ. Блокування показує нам зв’язки таких операторів з цією територією.

Що стосується легального ринку, ми сподіваємося, що подібних гравців там немає. Коли надходять заявки на ліцензію, я надсилаю їх до всіх можливих правоохоронних органів для оцінки здобувачів. Якщо вони не мають зауважень, ліцензія видається.

Якщо в процесі виникають питання щодо зв’язків компанії, ми розбираємося у відповідності до закону, який передбачає підстави для відмови у видачі ліцензії. Слідчими функціями ми не наділені і не проводимо такі заходи. Ми оперуємо лише документами, які надають здобувачі ліцензії, і орієнтуємося на висновки правоохоронних органів.

На сьогодні інформації про те, що хтось легально отримав би ліцензію, будучи пов’язаним із РФ, у нас немає. Якщо правоохоронці виявляють такі випадки, вони надсилають інформацію, яку ми уважно аналізуємо і ухвалюємо відповідне рішення.

— Як ви прокоментували б інформацію, що ТОВ “Паріматч” та “Космолот” повертаються на ринок.
ТОВ “Паріматч” був ліцензованим організатором казино та букмекерської діяльності, який потрапив під санкції. Існують нелегальні казино з подібними назвами, які ми блокуємо. Що стосується подачі на ліцензію – нових заявок не надходило. 

“Космолот” наразі є ліцензованим організатором. За моєю інформацією, у них раніше були заблоковані рахунки, але зараз реєстрація гравців відновлена. Таким чином, якщо всі умови дотримані, це ліцензований організатори, який сплатив ліцензійний платіж і має законне право працювати.

— Як, на вашу думку, найкраще вирішити ситуацію з ТОВ “Букмекерська компанія “Фавбет”, щоб мінімізувати втрати для бюджету та гравців, враховуючи, що у компанії заблоковані рахунки і гравці не можуть вивести гроші?
Я вважаю, що орган, який ініціював блокування рахунків, має завершити розслідування та підтвердити обставини, які він вважає порушенням закону.

Якщо це якось стосується нашої регуляції, орган має надати нам інформацію, щоб ми могли проаналізувати питання ліцензії. Якщо порушення не підтверджуються або не стосуються регуляторних вимог, важливо, щоб будь-які обмеження були пропорційними і не створювали додаткових ризиків для гравців та бюджету.

— Коли гравець грає через легального оператора, він очікує, що гроші, які він йому переказав, краще захищені, аніж у нелегального оператора.
У нас є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб – хороший приклад для цього ринку. Якщо є ймовірність, що комусь заблокують рахунки, треба ще до цього блокування продумати, що робити з коштами гравців. На сьогодні такої процедури немає. Єдине, на що можна сподіватися, що рахунки розблокують у якийсь момент, і компанія, незалежно від того, чи залишиться ліцензіатом, виплатить ці кошти.

Це питання потребує системного рішення на рівні державної політики. Захист коштів гравців має бути вбудованим елементом легального ринку, а не залежати від тривалості розслідувань чи процесуальних рішень.

— Якщо повернутися до тих чотирьох законопроєктів, які необхідно прийняти, що ще ви б хотіли ними змінити?
Щодо штрафів ми хочемо внести зміни, бо наразі будь-які два штрафи призводять до автоматичного анулювання ліцензії. Є певні штрафи, де така санкція застосовується з першого разу, наприклад, за використання обходу платіжної системи, бо тут зрозумілі наслідки та суспільний ризик. Але у випадку двох менш серйозних порушень (наприклад, 400 тис. грн за прострочення терміну звітності) за два епізоди, які не оскаржені, нинішня система передбачає анулювання ліцензії. Ми вважаємо, що це непропорційно, бо можна втратити весь ринок за відносно незначні порушення. Це може навіть підвищити добровільну сплату штрафу, бо компанії не будуть ризикувати ліцензією.

Додатково плануємо уточнення видів діяльності, що входять у B2B-ліцензування. Також необхідно розширення кола суб’єктів з державних органів, яким буде доступна інформація з системи монітора для дійсної діяльності.

— Останнє питання. Уявимо собі, що війна колись завершиться та Національний банк скасує валютні обмеження. Тоді можна буде грати легально не тільки в Україні, але й за її межами?
Це гарне питання. Проте, українці і сьогодні грають за кордоном. Я не думаю, що наша держава захоче дозволяти це, адже це просто виведення грошей. Якщо компанія хоче обслуговувати українців, будь ласка, приходьте, ліцензуйтесь, працюйте.