Власник NaVi та один зі співвласників компанії розробника «S.T.A.L.K.E.R. 2» розповів про свої інвестиції у бізнесі
Бізнесмен Максим Кріппа під час війни став чи не найбільшим інвестором у столичну нерухомість. Окрім того він є найбільшим українським гравцем у глобальному кіберспорті: NaVi, Maincast, GSC Game World – його власність. Попри свою непублічність – він погодився вперше розповісти Forbes Україна про статки, угоди та бізнес-зв’язки
Під час війни з рф Кріппа став власником кількох знакових активів. У Вадима Столара він купив столичний бізнес-центр “Парус”. У держави – заміський будинок відпочинку в селищі Козин під Києвом та готель “Україна”, у центрі столиці. Олександр Кохановський продав йому найсильнішу українську кіберспортивну команду NaVi.
Два останні роки Forbes Ukraine намагався взяти у Кріппи інтерв’ю. Нарешті бізнесмен прийняв пропозицію. “Розумні люди порадили відповісти на всі запитання“, – каже Кріппа. – Коли ти випускаєш гру, яку купують мільйони людей у Європі і США, ти повинен мати зрозумілий профайл“, – пояснює причину.
Розмова відбулася в офісі Кріппи в бізнес-центрі “Парус”. У кабінеті дуже патріотично. В центрі – прапори бригад ЗСУ, на стінах – подяки від військових частин і шеврони. Під час бесіди він підкреслює власну допомогу ЗСУ та державі – 900 млн грн.
Також бізнесмен зауважив, що компʼютерна гра «S.T.A.L.K.E.R. 2» вже вийшла у прибуток від продажів копій, розробники планють випустити до неї ще два доповнення.
Він не сказав, скільки копій гри вже продали, але зазначив, що за перші 36 годин після виходу йшлося про понад 1 мільйон.
«Ми вже продали достатньо, щоб вивести проєкт у прибуток. Перед релізом команда працювала майже 24/7. Вона жила цим проєктом, особливо на тлі війни. Хотілося подарувати країні надію й гордість, показати усім, що українці можуть робити проєкти такого високого рівня», – розповів бізнесмен.
За словами бізнесмена, над грою працюють близько 470 людей: 270 співробітників з України, решта – з інших країн. Кріппа зазначив, що коли він придбав GSC Game World у 2020, в студії працювало 65 людей. Власник студії не уточнив, скільки інвестував у розробку гри, але зауважив, що коштує вона «десятки мільйонів доларів». Зараз основним ринком для неї є США.
Кріппа вважає, що S.T.A.L.K.E.R. 2 може повторити історію «Відьмака» від польської компанії CD Projekt Red, цитує бізнесмена Mind.
«Це національна гордість поляків – є книга, гра, серіал на Netflix. У «S.T.A.L.K.E.R. 2» така сама перспектива, тільки українська. Мені б хотілося, щоб ми отримали серіал на Netflix. Певні переговори наразі ведуться, але питання ще не розв’язане», – додав бізнесмен.
Власник студії анонсував щонайменше два доповнення до гри та мультиплеєрний режим.
Угода, повз яку не міг пройти
Щодо нерухомості, то БЦ “Парус” продавався і до війни, уточнює бізнесмен.
– Звісно, зараз я отримав значно кращі комерційні умови. Завантаженість “Паруса” становить понад 90%, коли середня заповненість бізнес-центрів у Києві – десь 70–75%. “Парус” генерує прибуток. Звісно, є ризики, але я вірю в Україну, сподіваюся, що війна закінчиться, і тоді цей актив повернеться на довоєнні показники. До війни такий бізнес-центр міг коштувати $80–100 млн. Зараз я не готовий назвати ціну угоди. Мало хто знає, що “Парус” купувався з боргами. Там був кредит, здається, 600 млн грн, який перейшов до мене як нового власника. Кредит, звісно, не входив у суму угоди, ми його обслуговуємо. До того ж угода була структурована у часі. Я не платив одразу всю суму. Платежі були розбиті на рік. На сьогоднішній момент угода закрита повністю. Це просто комерційно вигідна угода, повз яку я не міг пройти. Я цікавлюся тільки знаковими місцями, лендмарками, чимось унікальним, альтернативу яким неможливо знайти, зважаючи на розташування.
В “Парусі” я отримав ціну за квадратний метр, яка мене влаштовувала. Я бачив, що “Парус” має дохідність, яка мені допоможе обслуговувати платежі. За гроші, які я заплатив, неможливо було би побудувати новий такий бізнес-центр.
Відразу після початку війни, орендні платежі в “Парусі” були знижені практично удвічі для всіх орендарів. Зараз тут вже є невеличкий ріст, але ще далекий до довоєнного рівня.
З “Парусом” такий підхід спрацює – є бізнес-модель, команда. А що будете робити з готелем “Україна”? 3 млрд грн за нього – великі гроші.
Я прихильник вільного ринку: майже все державне треба продати приватному власнику, навіть за умовну одну гривню. Якщо продали за гроші, то взагалі чудово.
Готель “Україна” – як Мона Ліза. Вона така єдина. Я народився у 1977 році у Києві й прожив тут майже все життя. Мій дід, Кравченко Іван Федорович, був головою профспілки робітників культури України і його кабінет був у Будинку профспілок. У дитинстві я часто приходив до нього і бачив цей готель, який тоді був “Москвою”.
До речі, символічно, що його перейменували в “Україну” на десятиріччя незалежності. Для мене це символ зламу системи. Знаковий, легендарний актив, яких більше немає і ніколи не буде, єдиний у своєму роді. Тому назвати чи порахувати його справжню ціну неможливо.
Це не звучить як бізнес-проєкт
Про бізнес-проєкт ми не можемо говорити, поки йде війна. Вважаю, заплатили за нього справедливу ціну. Після війни я б хотів, щоб там був класний люксовий готель. Можливо, “Four Seasons Україна”. Можливо, щось інше.
Я інвестую, тому що розумію: така можливість випадає лише раз у житті. Коли настане мир, такі активи коштуватимуть удвічі й утричі дорожче, а після реновації – ще більше.
Ви вкладаєте в нерухомість країни, що перебуває в стані війни, понад $100 млн. І кажете, що керуєтеся бізнесовою чуйкою, що після війни з цього можна буде зробити бізнес. Існує версія, що у вас є велика кількість гривні, яку зараз складно вивести за кордон, і ви так “паркуєте” гроші.
Гривневим був тільки гарантійний платіж у Prozorro. Решту суми я перерахував з-за кордону, тобто приніс валюту в Україну. Зі своєї іноземної компанії профінансував свою українську фірму, яка купила “Україну”. Це все пройшло через Держфінмоніторинг і перевірку НБУ. Дозвіл на угоду надали СБУ, Служба зовнішньої розвідки, є дозвіл АМКУ.
Тому мушу вас розчарувати. Ніяку гривню, “чорний” кеш тощо я не рятував. Я витратив в Україні гроші, за які міг би купити актив у будь-якій точці світу: США, Великій Британії, Європі. Але зробив це в Україні.
Коли більшість підприємців виводять ліквідність з України, я навпаки її сюди заводжу, бо це допоможе моїй країні вистояти в нелегкі часи, а мені як бізнесмену – заробити згодом, коли ми всі разом будемо відновлювати країну.
А як щодо готелю “Козацький”? Теж хороша історична локація на Майдані.
“Козацький” легше знести і побудувати щось сучасне, а цього ніхто не дасть зробити – на Майдані є свій ландшафтний ансамбль. Ми вирішили, що йдемо у конкурсі до 400 млн грн, а далі – виходимо.
Правда, що Сергій Сподін, чия фірма купила цей готель, – ваш друг. Є версія, що ви теж в угоді.
Це насправді тільки чутки. Сподін брав участь у конкурсі по “Україні”. Якби він був моїм другом, чому він дав 1,1 млрд, а я – 2,5 млрд грн. Це такі самі чутки, як те, що я – обкладинка якихось впливових людей. І це одна з причин, чому я з вами зустрічаюся – розставити всі крапки над “і”.
Ви купили будинок відпочинку Промінвестбанку в Козині під Києвом. Що збудуєте там?
Я живу неподалік. Після війни хотів би побудувати там корпоративну клубну базу для NaVi, як, наприклад, має наш футбольний клуб “Динамо Київ”. Також є ідея побудувати там SHA Wellness Clinic. Я б не чекав до кінця війни, але зараз майже ніхто з міжнародних операторів не хоче вести переговори по Україні. Наприклад, вів переговори з іспанською компанією, яка зробила гігантський екран на Бурдж Халіфа. Хочу зробити те саме з “Парусом”. Але іспанці не готові працювати через війну.