За примхи податкової заплатить гравець або чому податківці роблять все, щоб український азарт програв навіть власним нелегалам 

Найперше у цьому «винна» податкова система, а саме подвійне оподаткування виграшу. Гравець втрачає навіть у тих випадках, коли не грає.

Арифметика для гравців

Простий приклад – якщо гравець витратив на участь в азартних іграх 1000 гривень і отримав в результаті виграш 1200, то оподатковуються і 200 і 1200 грн. Юристи кажуть: це нонсенс. 

Але це ще не все. Навіть якщо гравець вніс 1000 грн для участі в азартній грі, але вирішив не грати і хоче забрати свій внесок, то навіть і в такому випадку з цих 1000 грн податкова просить зняти 19,5 %.

Тобто, гравець не беручи участь в азартних іграх, все одно втратить і зможе забрати тільки 805 грн. 

Або гравець ставить 1000 грн на перемогу улюбленої коменди з коефіцієнтом 1.1. Навіть якщо його прогноз справдився, він все одно не забере той виграш, на який розраховує і замість 1100 грн він отримує тільки 885,5 грн. Не задоволення, а суцільні муки. 

Організатори давно пропонують іншу схему: наприклад, гравець вніс 1000 грн, зробив ставку на перемогу улюбленої команди з коефіцієнтом 1.2 в результаті отримує 1161 грн. Тобто, щоб сплачував податок тільки з позитивного фінансового результату від участі в азартних іграх. 

Чи пристає на подібні пропозиції податкова? На жаль, ретроградний погляд на вітчизняний азарт у фіскальній сфері призводить до того, що державні податкові органи чинять перепони на шляху лібералізації галузі, зокрема, у сфері досі не допускається запровадження додаткових інструментів фінансового контролю (РРО/ПРРО), крім передбачених законом (ДСОМ або Державна система онлайн-моніторингу).

Користуючись недосконалістю регулювання,  відсутністю чітких правил розрахунку податків, та відсутністю роз’яснень зі сторони державних органів, ДПС трактує норми законів фактично на власний розсуд, що призводить до перевищення повноважень та вибіркового є підходу фіскалів до легального азарту. Як наслідок, організатори азартних ігор вимушені захищати свої інтереси та інтереси гравців у єдиний встановлений законом спосіб, себто, звертатись до судів. А це також не на користь клімату українського азарту, бо що ж це за розвага, де свій виграш доведеться відсуджувати?

Є й інші нюанси. Зокрема, податкова не бачить того, що через такий вибірковий підхід ставить легальний азарт у завідомо неконкурентне становище у порівнянні з нелегалами. 

Легальні оператори:  

1. Платять ліцензійні збори (одні з найбільших у світі, до того ж у воюючій країні) 

2. Платять податки з виграшів (19,5%)  

3. Сплачують GGR 10% або 18% (в залежності від виду діяльності)  

4. Створюють робочі місця 

5. Допомагають ЗСУ  

6. Інвестують в суміжні сектори економіки (іт, фін-тех, оборона, спорт, медицина, а також допомагають соціально, створюючи інфраструктуру для лікування залежних від лудоманії).   

Окрім того, ліцензіати ще продукують законодавчо вивірений рекламний контент, надають гарантію виплати виграшу гравцям, взаємодіють з регулятором для забезпечення належної якості послуг, дотримуються принципів та правил відповідальної гри – бо така вимога і держрегулятора, і законодавства. 

В той час як нелегальні оператори позбавлені усіх цих клопотів: 

1. Отримують неправомірну вигоду з усіма можливими для себе зисками (це мільярди гривень чорного кешу щомісяця)

2. Не платять податки

3. Не дають гарантій виплати виграшів / повернення коштів гравцям 

4. Не допомагають ЗСУ

5. Не мають жодних обмежень по рекламі та популяризації 

6. Для них не існує механізмів впливу зі сторони контролюючих органів. 

Також нелегали фактично підтримують корумпованість системи. 

З точки зору економіки та процесу гри, у легального організатора гравець обтяжений різними процедурами, такими як ідентифікація (верифікація), збільшене податкове навантаження, контроль з боку відмивання та легалізації доходів і т.д., а в нелегального оператора все значно простіше: просто приходиш і граєш, ніякого контролю, навіть вікового цензу, ніяких податків, навіть заборони вживати алкоголь у закладі теж не існує. 

Отже, з урахуванням поточної ситуації легальним операторам значно складніше конкурувати з нелегальним сектором. Важливо зазначити, що через непрозорість та неконкурентність легальним операторам простіше вийти з України та концентруватись на міжнародних ринках, де сфера послуг азарту має чіткіші правила гри і де немає війни, а отже, до закладу не прилетить ракета і не буде блекаутів. 

Аналітики припускають: у випадку, якщо ліцензіати все ж таки складуть руки – чимало гравців звернуть свою увагу на нелегальний ринок. Держава програє тут щонайменше двічі: у податках та у втраті робочих місць. 

Наслідки

Якщо законодавчі органи не переглянуть підходи виконавчої влади до платників податків, одним з вірогідних сценаріїв розвитку подій буде закриття грального ринку, зниження інвестиційної привабливості, країна, знекровлена війною, також втратить тисячі робочих місць, і мільярди податків, що також негативно позначиться на обороноздатності України. Плюс, лотереї отримають фактично монополію на ринку і провадитимуть сірі схеми під вивіскою начебто легального бізнесу.  

Рішення  

Юристи та аналітики бачать вирішення проблеми у формуванні єдиного підходу до системи оподаткування операторів та організаторів азартних ігор через внесення змін до Податкового кодексу (ПКУ) та ЗУ про азартні ігри.  

Також необхідно уніфікувати норми ПКУ та основного закону про азартні ігри, виключити колізії: 

взяти за основу принцип розрахунку доходу гравця по аналогії з інвестиційним. Тобто, оподатковувати тільки позитивний фінансовий результат від участі в азартних іграх і брати до уваги витрати гравців для участі в азартних іграх.