Голова КЕР КРАІЛ: «За 2 роки від легалізації азарту в Україні так і не сталося сплеску лудоманії»
З моменту легалізації азартних ігор в Україні пройшло понад 2 роки. Ключовою тезою противників легалізації завжди було те, що відкриття легальних казино призведе до «пандемії ігрової залежності» і «кожен другий пенсіонер піде програвати свою пенсію в автомати». Звичайно, цього не сталось, однак прихильники заборони азартних ігор продовжують штучно роздувати вигадану «проблему» лудоманії.
Легалізація азартних ігор в Україні не призвела до сплеску лудоманії, як це пророкували лобісти нелегального ринку гемблінгу та популісти. Станом на кінець січня 2023 самообмежили себелише 315 людей. До речі до легалізації азартних ігор механізму самообмеження або обмеження гравця найближчими родичами взагалі не існувало. Так само, як сьогодні не існує жодної офіційної статистики про те, що легалізація азартних ігор призвела до зростання ігрової залежності, пише у персональному блозі очільник консультативно-експертної ради КРАІЛ Антон Кучухідзе.
У свою чергу, соціологічні опитування громадян статистично підтверджують, що українці взагалі не азартна нація і глобальної проблеми з лудоманією не існує.
«По-перше, 92,8% українців взагалі не мали досвіду гри в азартні ігри і лише 8,2% заявляють про те, що хотіли б зіграти хоча б в одну азартну гру на гроші в майбутньому. Тобто рівень зацікавленості населення азартними іграми коливається на рівні 8%. Про яку «повальну лудоманію» може йти мова в такому випадку?», – зауважує аналітик.
По-друге, легалізацію азартних ігор підтримує понад 43% населення. Ключовими перевагами реформи респонденти називають додаткові доходи для держави у вигляді ліцензійних платежів та податків. Тобто, майже половина населення ставиться до сфери азартних ігор раціонально. Люди в більшості випадків не хочуть грати, але вони розуміють, що легалізація гемблінгу збільшує доходи державного бюджету.
Якщо в Україні щось й сприяє поширенню лудоманії так це існування нелегальних гральних залів та платформ, які навіть в умовах війни продовжують функціонувати. На відміну від легальних організаторів азартних ігор вони не зацікавлені в наданні якісних послуг гравцям та не турбуються про їх безпеку. Навпаки, вони створюють всі умови для того аби людина більше грала та більше програвала. Наслідком такого шахрайського підходу є поширення ігрової залежності.
Адепти теорії про те, що легалізація азартних ігор призводить до поширення лудоманії мають зрозуміти одну дуже просту тезу: легальний гемблінг – це про розваги, сервіс та якісне проведення часу, в той час як нелегальний – про обман гравців та бажання заробити будь-яким чином. Тому для ефективної боротьби з тими незначними проявами лудоманії які все ж таки є в Україні необхідно всіма методами запобігати роботі нелегалів.