Атовець та захисник Анатолій Лісовий до повномасштабної війни працював у КРАІЛ. Нині він удруге в житті боронить Україну
Анатолія Лісового, який на фронті сьогодні святкує свій день народження.
Анатолію 49 років. З дитинства мріяв стати військовим, тому після закінчення школи здобув військову освіту. Працював у Генеральному штабі та Об’єднаному оперативному штабі Збройних Сил України.
У 2015 Анатолія вперше направили на службу в зону АТО (пізніше ООС). Його участь в російсько-українській війні була для батьків таємницею.
«Я тоді мамі кожного ранку дзвонив чітко о 7 годині поки тихо. Одного разу зателефонував трішки пізніше. І раптом злітає вертоліт. Ну і все, мама одразу питає, де я і що поряд відбувається, але я говорив, що то машини так швидко їздять. І вона вірила», – згадує Анатолій. Про участь сина в АТО батьки дізналися лише після його приїзду додому. А потім були ще довготривалі відрядження до Донецької області у 2017 та 2018 роках.
Після звільнення з військової служби Анатолій продовжив свою кар’єру на державній службі в КРАІЛ на посаді директора департаменту документообігу та організаційної роботи, де згуртував команду, яка чекає на його повернення та ділиться з нами спогадами.
«На пальцях однієї руки можна перерахувати, коли в Анатолія був поганий настрій. Він є опорою колективу, завжди підтримує оптимізмом та гумором», – розповідають колеги військового.
Після повномасштабного вторгнення рф Анатолій відразу зібрався вступити до лав ЗСУ, але навіть попри його бажання військкомат «велів» йому чекати.
«24-го лютого я поводив себе так само як і більшість українців. Зібрав сім’ю, сказав, щоб швидко складали речі, проклав їм маршрут, а сам залишився», – згадує чоловік. На другий день Анатолій пішов у військкомат, де йому сказали: «Ага, Ви полковник, ну тоді поки що будьте вдома, чекайте команди».
Варіант сидіти вдома Анатолій для себе не розглядав. Тому вже за декілька днів був у складі батальйону територіальної оборони, який брав участь в обороні Ірпеня.
«Тоді було організовано взвод, 40 людей було під нашим командуванням, виконували завдання, які нам ставило керівництво», – розповідає Анатолій.
Військовий зазначає, що секрету згуртованості немає, адже всіх об’єднує одна мета і всі до неї йдуть, допомагаючи один одному.
«Ми всі однодумці. Розумієте, вони (побратими – ред.) вмотивовані. Так, ми різні, від 19-ти до 60-ти років, але кожен доповнює один одного і має спільну мету – перемога України», – ділиться з посмішкою Анатолій.