Варгейм: як військова гра моделює розстановку сил після умовного перемирʼя України з рф

Зʼясувалося, країни НАТО мають слабкі шанси на те, щоб бодай хоч якось продемонструвати свої сили агресору. Вважається, що після України ворог матиме апетити у Балтії. 

Foreign Policy опублікував цікавий матеріал військового аналітика Франца-Стефана Гаді про закриту військову гру в Німеччині, де моделювалася можлива криза НАТО в Балтії після перемир’я в Україні, інформує оглядач Ігаль Левін.

Так, Гаді, дослідник сучасних конфліктів та асоційований співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), брав участь у варгеймі в німецькому Університеті Бундесверу імені Гельмута Шмідта в Гамбурзі.

Варгейм пройшов у грудні 2025 року, проте його сценарій було винесено на кінець жовтня 2026-го після фіктивного перемир’я в Україні, при якому лінія фронту заморожена, а росія зберігає контроль над окупованими територіями.

Гаді грав роль начальника генштабу рф, а серед учасників з боку “червоної команди” також були директор Центру Фонду Карнегі “росія – Євразія” Олександр Габуєв та колишній німецький дипломат та співробітник розвідки Арндт Фрайтаг фон Лорінгховен, який виконував роль Сергія Лаврова.

За сценарієм росія використовувала великі сили, заздалегідь зосереджені в білорусі та Калінінградській області під прикриттям навчань, після чого завдала швидкого та обмеженого удару через Сувалкський коридор, намагаючись ізолювати Литву, Латвію та Естонію від решти території НАТО.

Основна ставка робилася не так на повномасштабну окупацію, але в швидкість і створення ситуації, у якій європейські країни встигають узгодити відповідь без участі США.

Гаді окремо наголошує, що у грі ключову роль відігравали сучасні методи ведення війни, включаючи постійну розвідку за допомогою БпЛА, дистанційне мінування, зв’язку дронів з артилерією та створення зон вогневого контролю замість класичного утримання території великими силами.

За словами аналітика, в рамках симуляції саме нерішучість європейських політиків, залежність НАТО від американських можливостей у придушенні ППО (місії SEAD/DEAD) та страх подальшої ескалації дозволили російській стороні досягти своєї мети ще до початку організації Альянсом повноцінного контрнаступу.

Проте матеріал подається не як прогноз неминучого конфлікту, а як попередження про слабкі місця в системі колективної безпеки Європи.

Гаді робить висновок, що без прискорення процесів прийняття рішень та посилення власних військових можливостей (підштовхуючи на це європейських дипломатів) європейські країни НАТО можуть мати серйозні труднощі у разі чергової російської агресії проти сусідніх держав.

Важливо підкреслити основний висновок із цього варгейму: мета росії буде не захоплення території та не “прорив Сувалок”, а руйнація саме самого Альянсу – при цьому без прямого втягування США.

Тому операції будуть обмеженими та швидкими – достатніми, щоб це була повноцінна військова операція, але недостатніми для “великої” війни.

Гаді закликає: забудьте про проповіді про відданість статті 5 НАТО.

Єдине, основне питання полягає в тому, чи вважає Німеччина, що варто воювати з росією через країни Балтії, навіть без допомоги США, і чи існує з цього приводу справжній консенсус — чи німці готові морально до війни?

Якщо на ці питання не вдасться дати чітких відповідей до початку кризи, то Німеччина та НАТО ризикують бути просто пригнічені швидкістю та рішучістю росії у реальному військовому конфлікті, особливо на його початковій стадії.

Стримування залежить не тільки від військових можливостей, яких недостатньо, а й від того, що ворог думає про вашу рішучість.